Світлій пам'яті нашого доброго сусіда Віктора Вікторовича Мушинського.
Як, підкажи, мені жити,
Як цих позбутися дум,
Нащо мене ти покинув
Біль залишивши і сум.
Бачила як тобі важко,
Знала що йдеш по краю,
Біля твоєї могили
Я сиротою стою.
В пам'яті дні пропливають-
Все швидкоплинне життя,
Вмерли з тобою надії,
Звідти нема вороття.
Вдячна тобі за прожите,
Без пересудів і зла,
Тебе завжди я любила,
І як могла берегла.
В сорок вже днів пом'янули,
Час відлітає як птах,
Ти обіцяй, що до мене,
Будеш приходить у снах.
Та підкажи ще, як жити,
Як ще сильнішою буть,
Щоб ще для сина пожити,
І для всіх рідних чуть-чуть.
52Ви, Поліна Блажко, Олена Туркот та ще 49
Іноді, після побачених фото, які викладають деякі дівчата після пірнання в ополонку, з’являються такі рядки:
Свято Водохреща, і погода дивна,
Із води ти вийшла, як морська царівна.
Босими ногами ступаєш несміло,
Мокрая сорочка облягає тіло.
Що тут скажеш – гарна, є на що дивитись,
Одне тільки страшно, що може наснитись.
Забреде у сон ваш вона серед ночі,
І лагідно скаже: «Відкривай вже очі.
Подивись на мене, чи може злякався,
Чи скажеш що мною ти не милувався?
А може в Фейсбуці це не бачив фото,
Й не сидів годину ти з розкритим ротом?»
З докором промовить: «Завидющі люди,
Від поглядів ваших поменшали груди.
Та ще прогоріла в двох місцях сорочка
Як від сонця й лінзи, якраз на сосочках.
І ще