http://novomos23.blogspot.com/2015/01/blog-post_18.html

25 січня у читальному залі міської центральної бібліотеки

зібрались поети-аматори, учасники клубу «Поетичні перлині Присамар’я». першу зустріч - серпантин поезій «Василь
Симоненко: Доля. Муза. Слава» - була присвячена 80-річчю з дня народження
«Що я можу
сказати про себе? Ще так мало прожито і так мізерно мало зроблено. Хочеться
бути людиною, хочеться робити гарне й добре, хочеться писати такі вірші, які б
мали право називатися поезією». – Сказав в одному з інтерв'ю Василь Симоненко. Лицар
української поезії жив і творив всього лише 28 років. Проте, за цей короткий
термін він встиг так багато, що комусь, певно, не вистачило б і 80-ти років.
Він належав до гурту молодих митців, яких пізніше назвуть шістдесятниками.
Організатор клубу, провідний бібліотекар Н.А. Дегтяр, розповіла про життя й
діяльність В.
Симоненка. Учасники клубу слухали живий голос митця у запису, декламували його
поезії, згадували про першу зустріч з його творчістю і вкотре повторювали, що його поезії – пророчі.
Написані в 60-ті роки ХХ століття, вони так сучасні нашому часу.
Минуле не вернуть,
не виправить минуле,
Вчорашнє — ніби сон,
що випурхнув з очей.
Як луки навесні
ховаються під мулом,
Так вкриється воно
пластами днів, ночей.
Але воно живе —
забуте й незабуте,
А час не зупиняється,
а молодість біжить,
І миті жодної
не можна повернути,
Щоб заново,
по-іншому прожить.