Спішіть, сини й дочки, до рідної мами!...
Колись прийде час, коли Неньки не стане...
Й обірветься в серці десь кожна струна...
І самопрощення, повірте, нема! Любіть Матерів, приїжджайте до них,
До рідних, найкращих, таких дорогих!...
Вони за вас моляться, завжди чекають
І мовчки з надією вас виглядають...
Євгенія Юрчишина-Кулик