Я не дожив лиш трішки до весни,
Снайпера куля влучила у серце.
Воно вже більш не стрепенеться,
Не клич мене матусю. не зови.
В вінку терновім я тепер стою –
Бо увійшов в Сотню Небесну
Я в посмішці дитячій знов воскресну
Сльозою в чисті трави упаду
Матусю, рідна! Не сумуй, не плач
Піднявши голову її вже не схилив
Я бачив зорі, бачив синє небо
І Україну більш за все любив
28.022014р
Вийшли люди на майдан,
На весь світ сказати: -
«Годі нас уже панове, Бидлом називати
Ми не бидло – ми народ Ми одвічна сила
Бо нас ненька Україна Під серцем носила».
Опинилась Україна на межі розрухи
А ви тичете народу свої чисті руки
Досить байдики Вам бити у Верховній Раді!
Научітесь звітувати про діла громаді!
Як до того докотились, дохазяйнувались,
Що багата Україна в жебраках осталась?
Сидять наші депутати пихаті, пузаті
Встигли вже понаїдатись, кармани напхати
І на Кіпрі й на Канарах не раз відпочити,
Щоб краще нас поучати як далі нам жити.
Зберімося на майдані – в тому наша сила
З нами ВОЛЯ! З нами ПРАВДА! З нами Україна!
Моя Україно,
Мій краю квітучий.
Полтавські лани і Канева кручі.
Карпатські ліси, безмежна рівнина
Тут рідний мій дім, моя Батьківщина.
Топтали тебе, плюндрували, гнобили
Та гідність козацьку все ж не зломили.
Розправивши плечі куємо свободу
Щоб гідно жилося козацькому роду.
Настане той час, прийде світла година,
Розквітне, мов сад, по весні Україна.
І нашим онукам і правнукам нашим,
Про силу і волю козацьку розкажем.
28.01.2014