Хто народив вас, звірів у людській подобі, Хто вчив у школі, головне, чому...
Чи, може, в материнській ще утробі
Вас готували йти вбивати на війну?
Чи вас народжували вже для смерті
І продали відразу в пекло ваші душі?
У загратованій брехливій круговерті
Зросли істоти, до страждань байдужі.
Де мати завжди п'яна з батьком п' яним
В обшарпаних, ганебних рідних стінах,
Де мозок так згвалтований дурманом
Що перед рузьким світ весь на колінах.
Чи то ординець, чи імперський розіянин,
Чи людолов, змішалися давно вже гени
Як і завжди, брудний і озвіріло п'яний
Горлає про "вєлікость", здувши вени.
"Ви заздрите усі мені", - кричить істота
Світу, із ніг до голови в чужому... знов...
З бензоколо