Ніколи не пробачимо, ніколи не забудемо
ТИ ЯК, РОСІЙСЬКА ДІВЧИНКО?
Ти як, російська дівчинко? Привіт!
Напевно, ти за татом сумувала?
А я померла в юних десять літ,
Твоя сім'я моє життя забрала.
Твій тато, справді, ніби лютий звір!
Він братика мого убив без жалю,
А я тікала, вибігла у двір,
Але мене замкнули в підвалі.
А там лежав застрелений татусь,
Я бачила, як кров лилась рікою.
А в хаті плакав зв'язаний дідусь.
Його побили і шукали зброю.
Твій тато мою маму шматував,
І так безжально бив її ногами.
У неї всі прикраси він забрав,
Вони, напевно, вже у твоєї мами!
У моїх вушках й досі її крик,
Який ставав тихішим і тихішим.
А потім голос мами просто зник.
Її нема. Не витримала більше.
Я сьогодні померла, мамо,
І покинула своє тіло.
Мені в ньому було погано.
Воно дуже мені боліло.
Вороги його катували,
Чистоту мою осквернили,
Зловтішалися, гвалтували
І наругу страшну чинили.
По багну мене волочили,
Вже сама не могла ходити,
І такими ж тілами вкрили,
Щоб у купі нас підпалити.
Краще б я не була вродлива!
Чом горба на спині не мала,
Не каліка, не юродива?
Може, гвалту б тоді не знала!
Навіть звір того не вчиняє,
Що чинила ця нечисть клята.
Чом Господь їх не покарає,
Не пошле нищівну відплату?
Щоб вони, як і ми, так само
У пекельнім вогні горіли,
І щоб їх брудними тілами
Смерть усі переправи вкрила!
Вічним докором світу стануть
Закривавлені мої крила.
Я сьогодні померла, мам