МЕНІ ТАК ТЯЖКО … (Федір Лавриненко)
Мені так тяжко приїздити,
На хутір - нашої рідні.
Земля з прадіда родить жито,
А хати не жилі в ці дні.
Заходжу до пустої хати,
Ліс манить собі, як тоді.
Жили ми тут і мама й тато,
Щасливі, сильні, молоді.
Батьки впокоїлися з часом,
Роз’їхались ми хто куди.
Лише дуби, як міра часу,
Стоять, не відають біди.
Тут кожна стежка пам’ятає,
Сліди від наших босих ніг.
Весною соловей співає,
Мов зве на батьківський поріг.
Колодязь береже водицю,
І сонце як тоді встає.
Всі рвуться жити у столицю,
Тут же ріднесеньке - своє !
09.04.2018р./збірка «Стежками життя».
ВЕСНА (Федір Лавриненко)
Вже пробудилася природа,
Став водянистим, сірим сніг.
На верболозі - за городом,
Знов котики вдягнув батіг.
І верби зашуміли жваво,
Став, хоч у кризі, та ожив.
На сході ранок так яскраво,
Свою усмішку засвітив.
Усі ліси, до нині спали,
В долинах плеса на полях.
Вже довші і світліші стали,
Дні, - радують весняний шлях.
Ось тільки трішечки "погоди",
Ось трішки сонця і відлиг.
Закрутять повеневі води,
І стане вмить водою сніг.
07.03.2009р./збірка "Тобі Україно".
ЧИТАЙТЕ ЛЮДИ КОБЗАРЯ! (Федір Лавриненко)
(До дня народження Т.Г. Шевченка.)
(Написаний в 2009р. Як не дивно, роки війни згуртували
УКРАЇНЦІВ і наблизили до здійснення дум Кобзаря.)
Читайте люди кобзаря!
Читали? Ще перечитайте!
Він, як немеркнуча зоря,
Світитиме в віках, так знайте.
Що він простий був чоловік,
Як ми усі на цьому світі.
Випав йому не довгий вік,
Та стільки зміг для нас створити.
Читайте люди Кобзаря!
Рідну Україну любив,
Людей і матінку природу.
Життя борні він присвятив,
За волю рідного народу!
Він так бажав, цей час настав,
Нарешті вільними ми стали.
І дух свободи завітав,
Після тиранів і васалів.
Читайте люди Кобзаря!
Шевченко - не ікона, ні,
Він особисто не мав щастя.
ВОСЬМЕ БЕРЕЗНЯ! (Федір Лавриненко)
(Дехто пропонує це свято відмінити і нічого толком на заміну не пропонують . Я проти, бо всі наші люди, жіночої статі: МАМИ, БАБУСІ, ДРУЖИНИ, СЕСТРИЧКИ, ДОНЬКИ і ОНУЧЕЧКИ заслуговують на звичне і признане єдине міжнародне свято, нашу любов і шану.)
Восьме Березня - свято жіноче,
Восьме Березня - свято весни.
В день такий усі жіночки хочуть,
Щоб збулись їх бажання і сни.
Щоб їх ніжно і палко любили,
Оцінили таланти і хист.
А кохані завжди полонили,
Цвіла доля в житті і був зміст.
Восьме Березня - свято жіноче,
Зачароване свято весни.
Я люблю Вас, вітаю і хочу,
Щоб збулись Ваші мрії і сни.
07.03.2007р. /збірка "У вирій щастя".
РОЗЦВІЛО СОНЦЕ В НЕБІ... (Федір Лавриненко)
(Лірика з мирного часу)
Розцвіло сонце в небі, чудово,
Став важким, водянистим вже сніг.
Весна йде нас чаруючи знову,
По розталих вже шпальтах доріг.
Серце хоче радіти, вітати,
Всіх жінок, наших дочок і мам.
І коханим - кохання бажати,
І усміхненим - сонця вустам,
І очам - березневого блиску,
Рукам ніжності і теплоти.
Всі любіть не шукаючи зиску.
Бо весна - це кохання, це ТИ!
04.03.2005р./збірка "У вирій щастя".
В.Н.Никитину (Федір Лавриненко)
Ще один Брат, пішов - у засвіти.
Ще одна зірка, в небі - не палає.
Був неповторним, особливим Ти,
А твій талант, нас й далі зігріває.
24.02.2024р.