Затамуйте, друзі, подих: Миколай сьогодні ходить.
У віконце заглядає, подарунки підкладає.
Звечора повірте в диво, ну а зранку вже сміливо
Під подушку заглядайте і дарунки забирайте.
Якщо там порожнє місце, то це свідчить ось про це:
Він здійснив Ваші бажання ще сьогодні спозарання,
Він молитву Вашу чув, у кімнаті Вашій був
І за Вашу щиру віру дарував Вам щастя міру,
Пуд здоров’я і пуд віри, кілограмів сто надії,
Фунтів міліон любові і кохання не на слові,
А каратів так відерце він вживив у Ваше серце.
Ну і ще букет удачі і добра у Вашу вдачу.
Щедрий, добрий чарівник чарував над Вами й зник.
Ваші очі тепер сяють, Миколая прославляють.
Новий рік не за горами, нове щастя уже з Вами.
Я із св
Стати помічником Святого Миколая: 1800 прикарпатських сиріт чекають на чудо800 листів до святого Миколая від сиріт та дітей, що позбавлені батьківського тепла чекають нашої підтримки!Багато років поспіль, Мальтійська Служба Допомоги на початку листопада розпочинає традиційну акцію «Святий Миколай іде до сиріт». Метою акції є приготування подарунків дітям та сиротам, які проживають в інтернатах і дитячих будинках Івано-Франківська та області до дня Святого Миколая, а також забезпечення їх речима першої необхідності.Цього року майже 1800 дитячих листів надійшло до офісу Мальтійської Служби Допомоги. У листах дітки пишуть не тільки про омріяні подарунки, які б вони хотіли отримати, а також розк
А В МЕНЕ, КОХАНИЙ, СЬОГОДНІ ВЕСІЛЛЯ...
--- Скільки навкруг квітів! Квітне всюди зілля...
А в мене, коханий, сьогодні весілля...
Який загадковий, Господи, той світ!
Все - таки виконую я твій заповіт!...
Пам'ятаєш, як ти раз мені сказав:
--- Якби я, кохана, у бою упав, ---
Ти за мною, рідна, довго не тужи,
Ти за мого друга заміж все ж іди!..
Ми разом зростали, вдвох тебе любили...
Вдвох на тій війні ми ворога трощили...
Друг мій якось вижив... Ну а я упав...
Навіть як вмирав я, то тебе згадав....
Ти прости, кохана, що зрадив тобі...
Що не докохав я... так жити хотів!..
Нам вдвох на майбутнє плани будував,
Бо одну тебе лиш любив та кохав...
Ти стоїш і плачеш у білій фаті...
Не судилось, мила.
Вона так звикла. Удосвіта встала,
Причепури́лась, хустку підв’язала,
Перехрестилась, глянула в вікно
На білосніжне сяюче панно.
Димок приємно ніздрі лоскотав,
Взялась готовити дванадцять страв.
Ще звечора грибочки намочила
І борошно просіяла, струсила,
Ледь пригубила зварений узвар,
Приготувала посуд-антиквар...
Творилось диво вмілими руками-
Так вміють тільки вправні руки мами.
Кутя, капуста, борщ пісний і вушка,
І пампухи, й вареники, і юшка…
Упоралась…Святкова скатертина,
Свіча, підсвічник- спадщина родинна-
Усе, як за́вжди. Дідуха принесла,
Поправила скруче́ні перевесла,
Чистенько вмилась, Богу помолилась,
Діждала, поки зірка засвітилась,
Закликала покійних маму й тата,
Забідкалася- як ж