Чужі сандалі
Хто ми такі, аби когось судити,
Чи набивати сорому тавро?
А може легше просто научити,
Якщо життя пізнали ми давно?
Якщо пройшли такими же шляхами
І в ті ж самі вдарялись камінці…
Ішли по тернах босими ногами,
Розбите серце, стиснувши в руці.
Та це не так! Бо всі ми з вами різні!
Стежина тут у кожного своя…
Ми не святі. У чомусь навіть грішні…
Тому спитай: «А може винен я?»
Та ні! Ми просто бачимо помилки.
А ще часом добавим кольорів…
Так залюбки збираємо опилки
Отих бездумно сказаних всіх слів.
Хтось лицемір. А хтось живе у фальші.
А може просто…нам хтось не вгодив…
Та озирнись! Заглянь у душу дальше…
Чи й справді ти по-божому прожив?
Чи ти минав усе оте каміння?
Чи не вп
Зібрались у Карпатах француз, німець та українець. Посперечались - хто голосніше крикне і чиє відлуння в горах довше лунати буде. Першим був француз. Набрав повні груди повітря і як крикне. Годину гуляло відлуння по горах... Другий - німець. Заспівав свої альпійські переспіви. Півтора години ще в горах тірлікало. Вийшов українець і як гаркне "Моска-а-а-а-а-ль в го-о-о-орах". Пішло відлуння по всіх закутках. Тільки й чути "Моска-а-а-а-а-ль в го-о-о-орах", "Моска-а-а-а-а-ль в го-о-о-орах".... Друга година, третя, а воно все "Моска-а-а-а-а-ль в го-о-о-орах" і не стихає. Ті двоє питають чи довго так буде відлуння гуляти. А українець відповідає: - Поки не знайдуть.
Сьогодні - день народження Олени Куліш, яку разом із її чоловіком Володимиром у серпні 2014 року розстріляли бойовики "ЛНР" за те, що вони носили їжу захисникам Луганського аеропорту.
Олену та Володимира витягли з їхнього будинку на очах старенького батька Олени, щоб розстріляли