Десь, в Італії молода жінка поспішає на побачення в ресторан.
У Польщі маленька дівчинка заплітає волосся улюбленій ляльці й співає їй пісню.
У Франції чоловік в вишуканому костюмі обирає своїй дружині намисто.
В Австралії діти бавляться на килимі й чекають, коли мама спече пиріг.
В Америці жінка ніяк не може обрати ім'я новонародженому синові.
В Німеччині поважного віку чоловік йде парком й слухає, як співають пташки.
В це й же час...
Тут. В Україні. Війна.
Тут. В Україні. Геноцид.
Тут знущаються над літніми людьми. Катують чоловіків. Стріляють в потилицю. Гвалтують жінок на очах в дітей. Гвалтують дітей. Вбивають.
Тут. В Україні. В 2022 році Людей хоронять в братських могилах.
Зак
В дитинстві бабуся часто говорила: "Головне, щоб не було війни". Здавалось, що це щось таке далеке для сучасного світу, але так лише здавалось...
Ми все життя проводимо в гонитві за тим, щоб бути успішнішим, багатшим, сильнішим, кращим, красивішим і ще багато таких "-...шим", та одного ранку прокидаємось і розуміємо, що таки старші люди були праві, бо головне - це мирне небо над головою та щоб всі близькі були живі і в безпеці! Розуміємо, що наше вчорашнє бажання про нову сукню/телефон/подорож/автомобіль стає таке нікчемне в порівнянні з сьогоднішнім - бажанням МИРУ! Жаль, що це розуміння приходить такою ціною. А ще більше жаль, що "все буде добре", яке нам обіцяють і в яке ми віримо, та як