А вчора ввечері лунали тут щедрівки, Дитячий сміх осяював домівки, Із вікон вогники ялиночок мигали, І люди миру один одному бажали… Сьогодні вранці щедро хтось посіяв, Хтось готував, хтось говорив чи просто мріяв… А хтось гостей чекав у затишну квартирку, Тепер же плаче…Бо болить…Бо дуже гірко… За що це все? Скажіть мені! Не знаю! В ті дні,коли народ наш Бога прославляє! В той час,як маєм радувать дитинку, Вона втрачає дім…Свою домівку… В той час як світ святкує та співає, Реве Дніпро, не плаче - він ридає… В сльозах дитя і його матір, вся родина… В сльозах Дніпро, в сльозах вся наша Україна… Катерина Коваль