Вільшаний край
Вільшаний край...Тут дихається легко...
Довкола м'ята,запах полину,
І рідна хата зовсім десь далеко.
Років,як коней,вже не зупиню.
Тополя вже тепер одна лишилась.
Ті, вісім,враз пішли на чужину.
Чи на паркет - доля розпорядилась,
А може,на якусь іншу нужду?
Бо,кажуть люди,чують її стогін.
Можливо,вона з вітром заграє?
Відлуння стадіону ,може,гомін?
Вже й пам'ять неслухняною стає.
А черемшину зрізали під корінь.
Вона ж була ,як вісниця весни,
Наче закрили молодості промінь,
Забравши з душ солодкі наші сни.
І вільху теж трощили по живому.
Спішили здихатись,як свідка тих часів,
Таке лиш в голову могло прийти чужому -
Їм не болить від втрати цих лісів.
Тут бігали з "Динамо"
20 січня 2016 р. пішла із життя наша мама . Світлій її пам'яті і всіх матерів присвячую...
Мама
Старенька, сива, хвора мамо,
Чомусь сумні передчуття...
Вона просила в Бога мало,
Щоб відпустив її з життя.
Рідна матусю, схаменіться,
Заради нас ще потерпіть.
На згоду краще усміхніться,
Без Вас не буде милий світ.
В дитинстві нас в поля водили,
В житах волошки моря синь...
Нам до останнього годили,
Ми вдячні Вам ; і дочка й син.
Хто ж нас смачненьким почастує
І дасть пораду вчасно нам?
Хто ж з нами разом пожартує?
Ви - добрий янгол нашим снам.
Хто ж нас зустріне край дороги,
По - материнські пригорне,
Розкаже про перезтороги
І в очі щиро зазирне?
І мама ледь - ледь посміхнулась
Щасливий...
Да, я - щасливий, бо люблю
І маю друзів і натхнення.
Жар - птицю думав , що зловлю,
Спіймав щасливе сьогодення.
Да, я - щасливий , бо живу
І маму я з небес почую...
До себе внуків пригорну
І враз тепло в серці відчую.
Да, я - щасливий , бо лечу
І часто в снах бачу видіння.
Сміюсь, радію і кричу,
Наче прийшло якесь прозріння.
Да, я - щасливий, бо ще мрію
І маю душу молоду,
І заздрістю я не хворію.
Щасливу маю сивину...
2016р. Венгерук Василь