Вперше в світ нас мати народила,
Вперше голос подали й ми в світ.
Вперше пісня мамина будила,
Вперше усміхнувся яблунь цвіт.
Вперше ми сказали слово: “Мама!..”,
Вперше посміхнулись. На весь рот!
Вперше розігралась з нами драма,
Вперше, коли випав з рота “брот”[1].
Вперше зіп’ялися ми на ніжки,
Вперше крок зробили по землі.
Вперше шлях самі долали пішки,
Вперш зірвали квітку на стеблі.
Вперш м’який вхопили хвостик кішки,
Вперш зазнали гострі пазурі.
Вперш смикнули ми коня за віжки,
Вперш красу побачили зорі.
Вперше у житті пішли до школи,
Вперш читати стали й рахувать.
Вперше провели пряму і коло,
Вперш змогли й корівку напувать.
Вперш сокиру й пилку брали в руки,
Вперш сапу тримали чи косу.
Вперш зачарували скрипки звуки,
Вперш дівча смикнули за косу.
Вперш “вивчали” зорі – до світання,
Вперш об гострі ранились кути.
Вперш пізнали радощі кохання,
Вперш пізнали й зради гіркоти́.
Вперше умивав дівчину в квіті,
Вперш “Останній дзвоник” прозвучав.
Вперш своє шукали місце в світі,
Вперше зароблять на хліб почав.
Вперш одно́му доручили зброю,
Вперш обоє мусили чекать.
Вперш носив лиш форму ’дного крою,
Вперш до “треба” мусилось звикать.
Вперше двоє руки поєднали,
Вперше двоє стали на рушник.
Вперше разом долю пеленали,
Вперше свій засіяли квітник.
Вперше стаємо самі батьками,
Вперше над дитям ми ніч не спим.
Вперше не встигаєм за роками,
Вперш проблеми: “Дружить то не з тим!..”
Вперш життя нас б’є несправедливо,
Вперш від цього й тіло все дрижить.
Вперше під дітей, коли б можливо,
Вперш готові й руки підложить.
Вперш життя дарує і надбання,
Вперш від цього й повниться душа.
Вперш турбує вже... дітей кохання,
Вперш дитина й з дому вируша.
Вперше, хоч-не-хоч, міняєш звички,
Вперше вже у вас невістка, зять.
Вперш по Мудрість слать готовий й брички,
Вперш й не знаєш, де ж її то взять.
Вперше в вас з’являються вже й внуки,
Вперше, коли в цьому повезло.
Вперше їх підхоплюєм на руки,
Вперше нове щастя принесло!
Вперш життя верта на нове коло,
Вперше нові ніченьки без сну.
Вперш весь світ всміхається навколо,
Вперш вже й Осінь схожа на Весну.
Вперше... Вже все менш буває – вперше,
Вперш частіш вже дивишся назад.
Вперш вже не шукаєш нові верші,
Вперш про новий менше мрієш сад.
Вперш більш береже́м раніш здобуте,
Вперш частіш вже й сили бережем.
Вперш чіпляє пам’ять за забуте,
Вперш, як тільки можем, стережем.
Вперш по східцях й вниз вже не збігаєм,
Вперш вже ліньки й реноме спасать.
Вперш лиш мрієм стрітись з рідним гаєм,
Вперш... надумав й вірш цей написать.
Вперш долаєм мало, як й ламаєм,
Вперше більш по течії пливем.
Вперш більш філософськи світ сприймаєм,
Вперш... достатньо й того, що... живем!..
Бахмут (Артемівськ), 5 – 10 грудня 2017 року.
[1] Брот - хліб (німецьке).