Хлопчину везли через всю Україну.
Сльозами його зустрічала родина.
Везли по селу повз зажурені хати.
Всі плакали люди.Не плакала мати.
Не плакала мати, немов скам'яніла.
І руки вздовж тіла висіли безсило.
Стояла, мов горе, вона серед двору.
Ридало подвір'я, і плакали гори.
І плакали верби, додолу схилившись…
А десь там раділи, що вбили « фашиста».
Він свічечку- свічку тримав в мертвих пальцях…
Хлопчині було всього лише двадцять...