Предыдущая публикация
Сенс заробітчанського життя..
Усе щось пишу я і плачу,
чому судьба моя сумна?
сама не знаю,чом не вдячна,
гроші б я вдома де б взяла?
Так,дуже сумно на чужині
жити далеко від сім"ї,
а ще сумніше у родині,
як нема хліба на столі.
Я тут сумую,я тут плачу.
Чому?Чому? Чому все так?
Але по правді я вам скажу,
що тут зарплата чимала.
Хоч вона важко нам дається,
хоч ми тут все у заперті,
до нас звертаються"синьйора"
і платять гроші не малі.
Важко привикнуть рік і другий
і часто думаєш:ПОРА,
пора вертатись у родину,
бо вже прийшла черга твоя.
Весела їдеш ти додому,
Ну що,рідненькі? Я вже тут!!!
Але,побудеш місяць-другий
й в Італію знов держиш путь.
Бо гроші скоро закінчились,
життя удома дороге...
знову збираєш ти валізи,
Чао,Італіє,я є!
І часто думаєш,як бути
на заробітках все життя?
Хочеш триматись так,як люди,
бо видно доля в нас така...
То ж ми подякуймо синьйорам,
що прийняли в свою сім"ю,
дають покрівлю,дають їсти
й за те.що платять нам платню.
Следующая публикация
Комментарии 235
МОЛОДЕЦ,СВЕТОЧКА..НИЧЕГО НЕ СКРЫВАЕШЬ ОТ ЛЮДЕЙ--ПЛОХО--ЗНАЧИТ ПЛОХО--ХОРОШО--И СЛАВА БОГУ!!!НО ИНОГДА СТОИТ ТЕРЯТЬ,ЧТО-ТО,РАДИ СВЕТЛОГО БУДУЩЕГО!КРЕПИСЬ И ПОМНИ-ВСЁ ПРИХОДЯЩЕЕ-МУЗЫКА-ВЕЧНА!!!