Уже минуло два роки як перестало битись серце нашого ГЕРОЯ. Два роки як його немає з нами. Не віриться! Чому так? Чому гинуть молоді хлопці "захищаючи" Україну? Васько ми тебе завжди пам'ятатимемо, нехай земля тобі буде пухом.
24 травня в селі Папужинці відбулась церемонія відкриття меморіальної дошки патріоту України, воїну світла, загиблому під час проведення антитерористичної операції - 20-ти річному Василю Івченкові, що загинув 28 серпня неподалік міста Бахмут Донецької області. Василя поранило осколками під час мінометного обстрілу.
Пам’ятний знак встановили на фасаді загальноосвітньої школи, де навчався Герой.
Участь у відкритті взяли батьки та рідні Василя, представники тальнівської міської ради, районної державної адміністрації, районної ради, учасники ГО "Тальнівської районної спілки Ветеранів та учасників АТО", учнівський та педагогічний колективи школи, жителі села і просто небайдужі люди.
Право відкр
СЫНУ...
Ты вырастешь, и я не буду знать,
С кем ты проводишь дни и даже ночи,
Но я все так же буду называть
Тебя как в детстве - милый мой сыночек.
Ты вырастешь... Ты будешь принимать
Судьбы удары, думаю, достойно.
И зубы стискивать и кулаки сжимать,
А я уже не поцелую там, где больно.
И если с папой мы не справимся уже.
Там кран потек или другие беды,
Твой голос в трубке твердо скажет мне:
"Мамуль, не трогай ничего - сейчас приеду".
Ну, а пока - пижамка в облаках,
И на ночь про слона и Айболита.
Твое сердечко в маминых руках,
Душа еще ранима и открыта.
Я очень постараюсь, мой родной,
Дать, что смогу, и отвести ненастья:
Чтоб детство ты с улыбкой вспоминал,
Чтоб