Ти думаєш – я стала на коліна?
Я тільки зав'язала берці!
Жіноче ім'я в мене – Україна!
Любов і гордість оповили серце!
Стою на краю прірви і молюся –
І сум, і віра, і надія в серці!
А ти чекаєш, що я похитнуся?!
Ні! – Cхилилась тільки зав'язати берці!
''Я не хочу апрель''
Мені потрібен квітень!
Я не люблю ''сирень''
Лише бузкові квіти!
І ''марту здесь не быть''
А березню і травню,
І Україні - жить!
І людям її славним!
А ''родина'' твоя
Огидна і бридлива -
У мене є своя
Найкраща Батьківщина!
І твій ''родной язык''
Для мене сичить ядом
Я не забуду вік,
Як ви нас вчили градом.
Як пулями сікли
І пам'ять розбивали,
Щоб в ноги впали ми
І вам рабами стали.
І ''щи'' я не люблю,
А лише борщ і сало
І ''песен не пою'',
А пісні я співаю.
Я мовою живу
І нею розмовляю,
А ''русскую страну''
До скону зневажаю.
Я слово лиш одне
Скажу на вбивчій мові,
Війни вам ''не прощу''
Нізащо і ніколи.
Де Перемога йшла,
Там вишня розквітала!
А в ''русских болотах
поб
• Що за мати тебе народила?
Що за батько тебе пригортав?
Одягали, поїли, ростили,
Щоби виріс і вбивцею став?
Щоби потім прийшов в чужу хату
З автоматом посеред весни,
Став народ мій жорстоко вбивати…
Милий Боже, чиї то сини?!!
Просто нелюди, варвари дикі,
Злі істоти без серця й душі!
Нечестиві, лукаві, безликі,
Їхні руки навіки в крові…
Що за мати під серцем носила?
Що за батько ростив оце зло?
Що з війною прийшло в Україну…
Тільки в пеклі притулок його!