Ніхто не зможе стати тобою,

Але й не треба, бо ти десь є -
Ти в морі,повітрі, ти в кожному слові
І все ,що в мені - усе твоє.
Я помічаю інколи схожі очі,
Я чую інколи схожий сміх,
Тримаю в собі безжальні серпневі ночі,
Тримаю злість - і це мій смертельний гріх.
Тепер мої сльози - глибоке море,
Я так втомилась у собі його нести.
Смерть невблаганна, її не розчулює горе,
Напевне, вона не знала ,що ти не мав права піти