Предыдущая публикация
Слава Україні !!!
Кілька днів не знаходжу собі місця.
Не передчуття свята (зі сльозами на очах), ні.. по-іншому щось.
- Тривога? - Ні...
- Страх? - Тим більше ні...
Чомусь увесь час в грудях холод ворушиться, та й очі "на мокрому місці"..
Здавалось би: чудове літо-море-сонце-друзі-гори-кохані поряд..
А мені до болю не вистачає спокою.
До сліз не вистачає.
Я хочу спокою своїй землі.
Землі мого діда і батька.
Землі моїх народжених і майбутніх дітей.
Господи, ти ж чуєш мене?
Нас чуєш??
Припини.
Втомилися.
Болить.
Следующая публикация
Комментарии 1