Після закінчення терміну дії договору

накопичувального страхування застрахована особа (власник страхової
програми) може забрати накопичену суму або замовити довічну пенсію, яка
буде сплачуватися однаковими частинами в терміни, визначені самим
клієнтом (ануїтет).
У розвинених країнах страхування життя
давно стало обов'язковою потребою. Причиною цього є велике значення
страхування життя в соціальній системі держави й особливо в системі
пенсійного забезпечення. Метою цього виду страхування є не тільки
забезпечення життя людини, але також і збереження її матеріального
добробуту з погляду накопичення капіталу. Відчувши хоча б один раз себе
захищеними й упевненими в майбутньому, тобто усвідомивши вигоди, які
приносить страхування, люди ніколи не відмовляться від нього.
Середня європейська родина надійно захищає
свою безпеку й добробут більш ніж десятком страхових полісів різних
видів страхування. Наприклад, Австрія – країна з населенням близько 8-ми
мільйонів – витратила на страхування протягом 2004 року майже 14
мільярдів євро. Це понад 1700 євро на людину. Премії зі страхування
життя при цьому склали 44%. Таким чином, страхування життя порівняно з
іншими видами страхування займає найбільшу питому вагу [5].