Мамо, що ми їм зробили, що вони у нас стріляють?
Ми ж у мирі, дружно жили, всім завжди допомагали.
Мамо, що вони за люди, чому діток убивають?
Чи у них немає серця, чи своїх дітей не мають?
Мамо, Бог їх покарає, бо вони несуть лиш горе,
Через них ми у підвалах і не ходимо до школи.
Через них брати і батько взяли в руки автомата,
Під іконами в молитві - всі бабусі, кожна мати...
Мамочко, а ти ж навчала – з Богом в серці треба жити,
Всім нести добро і радість, всіх прощати, всіх любити.
Як же можна їх любити і людьми їх називати?
Їх, як нечисть, з України батогами треба гнати!
Я їм цього не пробачу, і вони мені не друзі,
Через них в м’яча пограти ми не можемо у лузі.
У бабусі на городі про
Шановні, якщо ви підтримуєте путінський тероризм на моїй НЕНЬЦІ-УКРАЇНІ, якщо ви свято вірите в існування на Україні фашистів чи бандерівців, якщо ви виправдовуєте звіроломне знищення з лиця землі українських сіл і міст, вбивство наших дітей, мирного населення російською армією, - ВИДАЛІТЬСЯ З МОЇХ ДРУЗІВ. Я свято вірю в майбутнє своєї держави, вступати в полеміку ні з ким не збираюсь. Те, що творить російський солдат на моїй землі я бачу на власні очі, а не з продажних телерепортажів. СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Я решила, что вообще ничего не буду ждать. Ничего и никого. Мне и так хорошо. Без всех. Просто жить. Просто для себя. Просто в свое удовольствие. То, что суждено, придет само.
Фаина Раневская