Жіноча доля вишита любистком,
Калиною і хрестиком доріг.
Зачудувався березень врочисто,
Приніс вітання щирі на поріг.
Нехай в усьому і завжди щастить.
Прихильна доля сипле квіти,
А якщо раптом задощить,
Спішить веселку в серці засвітити.
Хай праця Вам дарує втіху,
І будні хай калиною цвітуть,
Дороги Ваші хай минає лихо,
А в серці доброта й любов живуть.
Пташиний спів пробуджує від сну,
Щемливо серце повниться любов"ю...
Спасибі, Господи, за ще одну весну
Й за новий день, дарований Тобою...
За спрагу до життя і серця щем,
За те, що можу плакати й радіти,
За трави, рясно скроплені дощем,
За сонце в небі і весняні квіти...
І радість, і печаль - усе мине...
Весну вдихаю трімко і жагучо,
Вона, як й інші,також промайне
(мені так жаль, що весни теж минучі)...
Шалений час нестримно так летить,
В його ходІ я чую стукіт серця...
Замислишся...життя - це просто мить,
Яка колись раптово обірветься...