Старесенька, іде по тій дорозі. Як завжди. Як недавно. Як давно. Спинилася. Болять у неї нозі. Було здоров’я, де тепер воно? І знов іде... Зникає за деревами... Світанок стежку снігом притрусив. Куди ж ти йдеш? Я жду тебе! Даремно. Горить ліхтар — ніхто не погасив. Моя бабусю, старша моя мамо! Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш! Якими я скажу тобі словами, що ти в мені повік не одболиш! Земля без тебе ні стебла не вродить, і молоді ума не добіжать! Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить, і насіння у вузликах лежать! Ну космос, ну комп’ютер, нуклеїни. А ті казки, те слово, ті сади, — і так по крихті, крихті Україна іде з тобою, Боже мій, куди?! Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки! Ще й