МОЛИТВОЮ Згадаєм вівчарика.. Скоро Весна. І оживуть Карпати, на полонинах, квітами довкола.. Будуть вони вівчарика чекати, а він не йде. Не прийде вже ніколи. Не пожене свою отару плаєм. І не почує голосу трембіти. Озветься соловейком десь, за гаєм і в пам'ять Героєм буде жити.. Чи вітром прилетить пасти отари. Постукає раненько в рідну хату. Й повернеться у небо, аж за хмари, щоб Ангелом країну захищати... Простий хлопчина, в місто не хотів. Тут все своє і люди поважали. Серед краси карпатської він жив. Пас вівці і вівчариком всі звали. Полонинами отари випасав. Життя любив і просто хотів жити.. Сам заробив, будиночок придбав. Мріяв про дітей, сім'ю створити.. Веселу в