Моя сестренка, из города Шпола, Черкасской области пишет стихи, прозу, песни. Вот ее очередной стих. Я думаю перевод не нужен.
Я не люблю з трибун гучних промов,
В яких "сорочки рвуть" за Україну
А потім, вийшовши за двері, знов
Деруть з людей і латану свитину.
Я не люблю урочистих зібрань,
Де кожен знає як країні жити,
А в більшості ні совісті, ні знань
Не красти, не брехати, не смітити...
Я не люблю обіцянок пустих
Що ллються в політичних перегонах
Але, нажаль, всі забувають їх
Вмостившись на високих, теплих тронах.
Тих не люблю, хто за своє життя
Не вкинув в землю жодної зернини,
Книг не писав, не рятував життя,
Не виростив і власної дитини.
Але такі гучніш за всіх кричать:
"Ворюгам тюрм