ДО ТАРАСА. Встань, Тарасе,подивися на свою Вкраїну! Ти ж бо мріяв про квітучу-побачиш руїну. Де поля позаростали терном й бур"янами, Бо ніяк не розподілять їх поміж панами. Не між людом прцьовитим,що толк в цьому знає, Що трудиться й рідну землю потом поливає. А між тими злодюгами-парламентарями, Що дорвалися до влади і стали царями. Все їм мало! Не працюють фабрики, заводи, А вони лиш засіда
Я дякую вам, хлопці, за життя,
Я дякую вам, хлопці, за свободу.
Пробачте нас. Пішли ви в небуття,
Та більше не повернетесь додому…
Ви йшли за нас, ви йшли на вірну смерть,
Ви не боялися нікого і нічого.
Ви захищали своїх мам, жінок, дітей,
Ви знали що ви робите й для чого.
Хто міг подумати, що трапиться таке,
Хто міг подумати, що в мирную годину
підуть батьки ховать своїх дітей,
Які стояли на Майдані за Вкраїну.
Небесну сотню прошу вшанувати,
Небесній сотні дякувать до скону.
Це те найменше, що ми можемо віддати,
Щоб ви відчули, як склоняємось до долу.
Вас пам’ятати будемо завжди,
Із вами будемо боротись за країну.
За ту країну, де нема брехні й війни,
За нашу й вашу мирну Україну…
Героям