Сядемо до столу всі на Святий вечір, сяйво загориться в кожному вікні.
І на Україні, і в краю далекім, там, де б’ється серце нашої рідні.
Дорогі Заробітчани..
І знає хто, як нудиться душа, як часто лине подумки додому,
Під час колядок котиться сльоза, і як гірчить кутя в чужому краї?
Чи знає хто, як спогад повсякчас, виймає з пам'яті прекрасні миті,
То запах сіна чується не раз, то мамині обруси шовком шиті.
То батько входить, вносить дідуха, то мати стіл святковий накриває,
Чи хтось відчув, коли горить свіча, як віск із неї серце обпікає?
І не лікує жаль і тугу лікар-час, моя матусю, Україно мила,
Колядуймо, украінці, у чужому краю,
нехай чують всi довкола:
Христос ся рождає !
Хай за синiми морями всi радіють нинi,
хай зiшле благословення Господь Українi.
Де лишили ми родини не з власної волi,
а розбiглися по свiтi шукать кращу долю.
В чужину помандрували, хоч душа болiла,
щоб по - людськи жили дiти...
Хай вони в цей Святий вечiр, дома нас згадають,
і з молитвою до Бога вечерять сiдають.
Ми ж бо, браття, колядуймо гучно на всi груди,
щоби щира коляда рознеслася всюди.
Щоб Господь донiс колядку до рiдного краю:
нинi радiсть в цiлiм свiтi. Христос ся рождає!