Відкрити очі і дивитись.

Дивитись, незважаючи на тремке бажання теплоти у морозний день, що пробирає всі твої руки і ноги, від самих кінчиків до самого серця, дивитись, бо світ сяє сонячною райдугою, сліплячи очі, і це світло проходить крізь всього тебе, пронизуючи серце, краєчком відтоплюючи його. Надія жевріюча десь в глибині, прокидається. змерзлим кошеням, і шкрябає лід гострими пазурами, просячись на руки, о, Боже, як боляче і терпко...
А в світі – просто знову Ганни.