Нарешті я зважилася написати цей пост. Ніколи не вважала себе боягузкою, але зробити саме це ніяк не вистачала духу. Я вмію посміхатися, коли несила терпіти біль, я вмію підтримати того, у кого болить душа, коли спазм буквально паралізує тіло, я можу рік пролежати у гіпсі і потім знову навчитися ходити. Я багато чого вмію, але у мене погано виходить просити про допомогу. У сучасному світі так багато горя і бід, хвороб і травм, смертей і нещасть, що інколи мені здається, що так і має бути, що терпіти і мені долею судилося. Проте, завдяки інформаційним технологіям і соціальним мережам, пересвідчуюся у тому, що милосердя, взаємодопомога і небайдужість наперекір долі допомагають таким як я долати хвороби і отримувати шанс на життя без болю. Але я такого життя не знаю. Звичайно, бувають невеликі проміжки часу, коли діють знеболювальні. Моя історія розпочалася, коли мені було 1,5 року. Це була перша госпіталізація. А потім нескінченна боротьба з недугою. Скільки себе пам’ятаю, мама і лікарі мені говорили : «Потерпи, скоро стане легше!», але полегшення тимчасове, а болить постійно. Операції 2009, 2010, 2012,2013(лютий, а потім червень) не допомогли, хвороба прогресує. Мені багато разів змінювали діагнози. Щоб розуміти, про що говорить на безкінечних консиліумах лікарі, я вирішила сама стати лікарем. Хоча вчилася за індивідуальною формою навчання, отримала медаль, вступила до медичного вузу. Ніколи не дозволяла собі слабодухості. Попри боротьбу з недугою , здійснилася мрія, є улюблена робота (лікар-інтерн офтальмолог), є розуміння того як лікуватися і що зробити для того, щоб врешті-решт нормально ходити і жити повноцінним життям. Але… Скільки б ми не говорили, що найголовнішого за гроші не купиш, цінна питання – 300 000 гривень. Саме скільки коштує протез і операція. Інакше – поступове погіршення рухової активності, проблеми з хребтом, а далі.. НІ! Я не хочу навіть думати про інвалідний візок. Я хочу і я БУДУ ходити, працювати, допомагати іншим людям. Та сьогодні я змушена просити про допомогу вас. Знаю, що на мій допис скоріше за все зреагують ті, хто сам потребує тієї чи іншої допомоги. Так уже влаштований наш світ, що на співчуття здатен той, хто сам потерпає від проблем. Але я вірю у те, що посильна матеріальна підтримка небайдужих допоможе мені вирішити цю проблему, адже мої батьки звичайні пенсіонери, які мешкають в селі. Благаю, якщо маєте можливість – допоможіть. У житті мені завжди щастило на добрих людей, тож і тепер сподіваюся.
Діагноз: Дефомуючий лівосторонній гонартроз IV ступеню, фіброанкілоз. Деформація н/2 лівої стегнової кістки. Виражене порушення функцій лівого колінного суглобу. Больовий синдром.
Термін операції: терміново.
Контакти: Карта Приват Банка 4149 4991 2018 3403
Поліщук Юлія Олексіївна
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев