Предыдущая публикация
http://medikal-blogs.com/potencialex/v17/?flow=155-27&utm_content={utm_content}&utm_medium={utm_medium}&ip=91.207.245.164&ipr=91.207.245.164&useragent=Mozilla%2F5.0+%28Linux%3B+Android+5.0.2%3B+HTC+One+dual+sim+Build%2FLRX22G%29+AppleWebKit%2F537.36+%28KHTML%2C+like+Gecko%29+Chrome%2F68.0.3440.91+Mobile+Safari%2F537.36&isp=FOP+Samoylenko+Oleksandr+Volodymirovich&org=FOP+Samoylenko+Oleksandr+Volodymirovich&connectionType=Cable%2FDSL&browser=Chrome+Mobile+68.0.3440&os=Android+5.0.2&referer=https%3A%2F%2Fyoutube.com%2Fmobile&countryCode=UA&country=Ukraine®ion=Sums%27ka+Oblast%27&city=Sumy&gclid=EAIaIQobChMI6-WKlfyX3QIVB46yCh3PXwBwEAEYASAAEgKajfD_BwE&utm_content=291525307884&utm_medium=www.yo
Комментарии 2
Від кулі впав солдат під вечір
За рідну землю, не чужу.
Звалилась смерть йому на плечі –
Й пішов героєм за межу…
Гуляє в полі завірюха,
І він лежить серед снігів.
Його лиш вітер тепер слуха,
Нема там бід, ані боргів…
Пішов він мужньо, гордо й сміло,
Бо за Вкраїну воював.
Він автомат тримав уміло,
Спіткнувсь об кулю, і упав…
Назавжди він заплющив очі,
Та не від страху й каяття.
Таке коротке і пророче,
Шкода, у кіборга життя…
Йому ж було за 20 лише,
І мав він мрію молоду.
Тепер лежить він. І не дише…
Кричав же ворон на біду…
Чи скоро знайдуть його тіло
Юначе, сильне, молоде?
Життя йому вже відболіло,
А там… спочинок віднайде…
І скільки ще війна руїнна
Життів солдатських забере?
Та вірмо: бути Україні,
Вона жива, й повік не вмре!