Біля ДК лежить дівчина.
Гарненька, мила й... Не жива...
Шаленим вибухом одежу збило...
Прикритись чим би, та дарма...
А їй не соромно й не больно.
Її далеко вже душа.
Хтось долю вирішив її довольно,
На нас війною вируша...
Чому ж ти нишком лізеш, падло?
Чому не вийдеш на двобій?
Тобі хоробрості паскудо мало?
Щоб стати з нами в чесний бій.
Ти брешеш, що бомбиш військових.
А сам по дітям підло б'єш.
Ні, не простять тебе ніколи
У пеклі адським ти згниєш.
Хто наказав і той хто тиснув кнопку,
Той, хто пустив ракету, хоч одну.
У вас по лікті всохнуть руки,
Вас до онуків прокляну.
Ні, ви не люди, ви потвори,
Що один одного жеруть.
Не знати щастя вам ніколи,
Ви в пекло вибрали свій путь.
Ми п