Ще раз про користь мінімалізму
Коли моя дочка утікала з трьома дітьми від війни, вона змогла зовсім небагато взяти з собою в дорогу. “Тривожну валізку”, трохи необхідних ліків, трохи необхідних речей… Пізніше, коли трішки притих біль, і стрес, і розпач, і жаль за рідною домівкою, вона звірилась мені:
- Знаєш, я зрозуміла, що коли людині добре і є стабільний заробіток, завжди щось треба. Ми забиваємо будинки/квартири меблями, технікою, купою одягу, книжками (ну як же без книжок?), іграшками, картинами, пам’ятними подарунками і сувенірами… Діти підростають і вже для них постійно потрібно щось нове. А коли опинились в іншій країні, в чужій хаті і чужій родині, то виявилось, що можна спокійно ж
«Всі народи співають своїми мовами, і їх ніхто не називає націоналістами. А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові.
Тому нас перевиховують у концтаборах»
Володимир Івасюк