Як так: сказали іди вбивай українців -і вони йдуть!

Наказ є наказ, путін краще знає. "Нравітся не нравітся тєрпі мая красавіца" (це про народ орків).
Чомусь згадуються фільми: "Мовчання ягнят" (тільки не ягнята вони - потенційні вбивці). А ще - пригоди Шурика, коли Фєдя, завернутий в рулон, питає - "А, может, нє нада?", а Шурик, з різкою в руці, перед вирізаним місцем, звідки виглядають голі сідниці Фєді, відповідає: "Нада, Фєдя, нада".
А ще згадується Тичина: "Куйся, сталь, біжи, формуйся — перекуйся на тверде! Скаже Сталін тільки слово — ми готові, хай веде!"
Що за люди - раби, орда... Це ще коли було сказано, двісті років тому (Лєрмонтов):
"Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ."
Як була "немита" (досі будки у дворах і сміття через вікно), такою і зосталася. "Прєданий народ".
Гарматне м'ясо. Стоїть, похнюпившись, чекає відправки "на фронт". На убой так на убой. Путя сказав.
Без мотивації, без бажання, просто так, здохнути за ніщо! "Бо ж сказали, інакше тюрма" (тюрма гірша за здохнути в чужій країні в якості загарбника?!). Набрали на вулиці і відвезли в Україну. "А що ми можемо?".
Це вони згодилися з двадцятилітнім правлінням путлера, який поправ Конституцію, права, свободи... Ба, навіть підігрували, вчителі масово помагали фальшувати вибори... Тепер це їхні чоловіки і сини стоять. Догралися.
Правильно було сказано: це не народ, це "насєлєніє". Без моралі, без гідності, тупа маса.
А українці - народ. І він переможе.
Тут вільні люди, а там - раби.
Ярослав Мельник