15 Nov. 2019
Назберігай мені осені сеї.
Пісні дві ноти скрипковим ключем.
Десь понад болями - тінь панацеї,
Плеса, що хоче побути дощем.
Трохи збери ще пожовклого листу.
Дрібочку солі із висохлих сліз,
Овиду клаптик і хмару перисту,
Назберігай цей просвітлений зміст.
Місяць подібний на скрипчину деку.
Згадки, що лиються аж поза край.
Цих так подібних на смутки молекул
В дотиках, в поглядах назберігай.
Все поскладай, як у щедрому барі,
По закапелках і пляшечках -
Наших років загадковий гербарій,
Зілля терпкого при наших стежках...
Я приходитиму, може, й нізвідки,
Будуть часи ніби срібне трюмо,
Випустим небо з іржавої клітки,
І понад осінню полетимо...
(с) Богдан Томенчук
#NoFilters#Autum