Дорогі друзі! Ми запрошуємо всіх друзів, знайомих , родичів на відкриття меморіальних дошок в пам'ять наших Героїв Андрія Родича та Володимира Савонюка!...
МАМА
Остання дорога її синочка
Не сам іде... а несуть у труні.
Чорним хрестом вишивана сорочка
Стоять на колінах друзі сумні.
Як тепер жити на білому світі
З ним поховають надії її.
Серце з грудей рветься, наче із сіті
Брама відчинена на цвинтарі.
Капають воском запалені свічі
Більше нікого нема на землі.
Син не вернувся до неї із січі
Душу у рай понесли журавлі.
Він не подивиться мамі у вічі
Наче туман, вкриють хату жалі.
І на вербі, що стоїть на узбіччі
Внуки гойдатися будуть чужі.
Пихаті чинуші, щось там говорять
Очі ховають від неї свої.
Вона не дозволить бачить їм горя
Що рветься пташиною в неї з груді.
Тихо, ледь чутно співати почала
Славень Вкраїнській стражденній землі.
З
Коханому Андрійчику...... Чому одягнув мене в чорну хустину? Залишивши в світі одну мов билину? На пам"ять про тебе-лиш наша донька, І біль невимовна, й сльозинок ріка. Тебе берегла,розуміла,кохала Скрізь всю небезпеку в АТО відп...
ЗНОВ ТЕБЕ ПРОВОДЖАЮ
Знов тебе проводжаю
Порти і вокзали. Хтось до когось на "ви",
хтось говорить - на "ти".
Тут часу є мало. Хтось до когось: "Привіт",
а хтось чує - "Прости".
Знов тебе відпускаю
Кораблі, поїзди... Хтось вертає назад,
комусь знову в світи.
Я тебе обнімаю
Поїзди, літаки... Хтось комусь - "Зачекай",
а хтось тихо - "Іди".
Я тебе не тримаю,
наче вітер лети. Я вже звикла до тиші
і до самоти.
Оксана Максимишин-Корабель
6 квітня 2016 р.
Portugal
КИЇВ. 7 квітня. УНН. Батьки зниклого безвісти львів’янина Тараса Познякова звернулися до жителів Київської області з проханням перевірити записи своїх …
ВДОВА
Така ще молода, а вже вдова,
війною зламана, як вишня буревієм.
Вона не плаче, сліз уже нема,
накрила й спогади удовиним сувієм.Та вишенька лиш вперше зацвіла,
чому їй не судилося дожить до літа?
Якби хто знав, як то болить душа,
цю жінку в чорному саму посеред світу.Вона не спить, бо сон кудись тіка,
летить у небо, як сльоза, Молитва вічна.
Вдовина доля, як полин гірка,
як пісня українська, що сумна й велична.Її не тішить, що прийшла весна,
летять біленькі журавлі повз їхню хату.
...і цілу ніч стоїть в вікні вдова,
аж поки ранок тихо зайде у кімнату...
Оксана Максимишин-Корабель
25 березня 2016 р.