Рано - вранці на світанку босими ногами
Йшла до Бога Україна тихо з молитвами.
Одягнувши вишиванку , розпустила коси
Щоб просити Бога сили і кращої долі.
Вітер коси розплітає - суне чорна хмара.
Впала вона на коліна і Його питала:
-За що мені така кара? Чим я завинила?
Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили?
Дзвони дзвонять вже щоденно ...днями і ночами...
Сини мої полягли...вкрито все хрестами...
-Чи я тобі не молилась? Чи дітей не вчила любить землю і Тебе?
Прошу дай нам сили!
-Скажи мені , Отче милий, скільки ще терпіти?
-Як синів уберегти? Скільки ще молитись?!
...І почувся з неба глас:
-Встань! Вже скоро , мила!
Той хто хтів здолать тебе - сам ляже