Кожне покоління вип’є свою чашу.

Але чому вони повинні пити ще й нашу?!
Причому вона ж і не наша, це ж нам залишена чаша.
***
Непокаране зло регенерує себе.
Це чорна прірва з хижою десницею,
смурна од крові, смут своїх і свар,
готова світ накрити, як спідницею
Матрьоха накриває самовар.
Дрімучий світ. Ні слова, ні науки.
Все загребуще, нарване, хмільне.
Орел — двоглавий. Юрій — довгорукий.
Хай Україну чаша ця мине!
***
Які слова страхітливі — дволикість,
дворушництво, двозначність, двоєдушність!
Двомовність — як роздвоєне жало.
Віки духовної руйнації.
Змія вжалила серце нації .
***
І я сказав: чужинці, дайте спокій
Не сійте зради на моїй землі
Уже і так насіяно. Вродило.
Вже не бере ні плуг, ані коса.
А ми ще є. І то найбільше диво,
що цей народ іще раз воскреса.
#ЛінаКостенко #Ліна_Костенко