Мій вірш

А я її спинити не змогла-
Оту весну,що змалювала так чудовно світ
Вона мов гість побула і пішла,
Лишивши на прощання півоній цвіт.
Вона мов дівчина по дощовій дорозі
Пішла в задумі в незбагненну даль
І мовчки,зупинившись десь на розі,
Зібрала всіх дощів печаль.
Печаль дощів і тиші смуток
Побачив вечір у очах весни
І стала вона полем квітів незабудок,
Поринувши у тихі і далекі сни...
А я весну спинити не змогла,
Що линула в бузковій заметілі,
Що лиш учора так цвіла,
Даруючи нев'янучі надії...