-------------------------------------------------
Валерій Масагор
-------------------------------------------------
Ось і настав він, перехід тисячоліть!
Той - кинуть жалко, в той ступити страшно.
Панове, почекайте, не спішіть,
Не відкидайте пройдене , вчорашнє!
Воно, мов одяг зношений, старий,
Що приляга так звичніше до тіла.
Та жаль, до нього вже немає діла,
Хоча по ньому кроївся новий.
Куди іду і що мене чека?
Нога ступає мов у зарубіжжя.
Й душа несе гріхи свої, мов збіжжя,
Й притихло серце, з ритмом зволіка.
А рух не стих! Довкола миготить.
Мов біженці якісь, переселенці.
І я затис свій страх в спітнілій жменці,
Щоб знову його в серце не впустить.
А рух не стих! І серце мов на старті,
Неначе естафету перейма.
О, Господи! Дві тисячі нема!
Тримає інший вже свої козирні карти.
А рух не стих! І я пірнув в потік,
І понесло мене у відліку новому.
Я не замислююсь, я - частка бурелому!
Я не стою вже серед двох тисячоліть.
15. 01. 2000р.
#ВалерийБондарев
Присоединяйтесь — мы покажем вам много интересного
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев