Тихо плакала країна, сумно голосила.
День жалоби, по загиблих, влада сповістила.

Сама ж вбила, так цинічно, розстріляла - долю.

Незалежні, незаможні, ще й немає волі!

Сповістила та забула, свої ж обіцянки,

Людям кинула надію, як кістку собаці.      

Президент назначив дату, буцім то, шкодує.

: «Я, вам люди, на екрані, свічку намалюю»!

Полягли за волю люди. Повбивала влада.

Хто б подумав, час же мирний, що така зараза.

Вона нищить та калічить, за що? За посаду?

Життя цінність, це від Бога! Це життя, не шмата!

Нема права, самодури, віднімати долю.

Бити, вбити, роздягати, паплюжити мову.

Ви не Боги, ви злочинці, сила сатанинська.

Наказали, розстріляли, й загубили  душу!

Цілять людям в серце, в скроню - кати, душогуби.

Діти плачуть, мати плаче, земля наче стогне!

Будьте прокляті, зарази - проклинає мати,

В пеклі вам, в вогні горіти, за наші страждання!

То ж, не тихо, вже голосить, матір причитає.
Сотня кращих - Українців, лежить, спочиває.
Не​ побачать більше світу, сини Батьківщини,

Упокой Господь їм душу.., в цю важку годину!

Вічна пам'ять, земля пухом, слава вам - Герої!

Вічне царство, вам належить, говоріть із Богом!

Боже мудрий, Боже славний, підкажи, як жити?

Щоб народ наш, працьовитий, нам не загубити.

А Герої, не вмирають, лиш просто відходять.

Щоб зірками нам світити, вказавши дорогу.
То ж живи ти - Україно, будь щаслива мати!

Ще не вмерла Україна! Згинуть супостати!

    21.02.14 р.               Філанович А.П.