Студентам Харківської духовної семінарії проведена навчальна історична екскурсія в центрі міста Харкова

28 лютого за благословенням митрополита Харківського і Богодухівського Онуфрія, ректора Харківської духовної семінарії для вихованців 3 та 4 класів був проведений екскурсійний навчальний день. Разом з викладачем семінарії протодияконом Максимом Талалаєм вихованці спочатку відвідали Церковно-історичний музей Харківської єпархії. 2019 рік є ювілейним в історії цього єпархіального закладу. Майже 100 років тому, в грудні 1919 року, за свідченням харківських краєзнавців, Церковно-археологічний єпархіальний музей (саме таку назву він мав в дореволюційні роки) припинив своє існування внаслідок масштабних гонінь на Православну віру після жовтневого перевороту 1917 року. В серпні 2004 року, тобто 15 років тому, музей було відкрито. Його першим відвідувачем став Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан;1935-2014). Відродження осередку церковної історії Слобідської України відбулося завдяки архіпастирському піклуванню та труду, не марному перед Господом (1Кор.15, 58) першого ректора Харківської духовної семінарії митрополита Харківського і Богодухівського Никодима (Руснак;1921-2011) і вікарія Харківської єпархії єпископа Ізюмського Онуфрія (зараз митрополит Харківський і Богодухівський). Експозиція музею тематично пов`язана із змістом навчального курсу історії Руської Православної Церкви в 3 класі духовної семінарії, де розглядається так званий Синодальний період, а також з новітнім періодом історії Української Православної Церкви, який вихованці вивчають в 4 класі. Треба додати, що серед учбових дисциплін Харківської семінарії з 2000 року викладається Християнська педагогіка, тому екскурсія до музею мала не лише пізнавальний напрям, але й на практиці познайомила майбутніх православних священнослужителей і педагогів з типом уроку-екскурсії, використанням ілюстративного методу навчання тощо. Музей розташований по вулиці Університетській, яка займає чільне місце в історії Харкова. На ній знаходяться Покровський чоловічий монастир - духовний виток Слобожанської землі, перша будівля Харківського університету, з якого почалося становлення і піднесення нашого міста на початку ХІХ століття. Саме в ті часи майбутню першу столицю прикрасила златоглава красуня - дзвіниця Успенського собору (мав статус кафедрального з 1846 року до закриття храму в 1924 році). ЇЇ будівництво йшло протягом чотирьох десятиліть, і початок цій багаторічній праці поклало архіпастирське благословення єпископа Слобідсько-Українського і Харківського (1817-1826) Павла (Саббатовського;1771-1832). В Успенському соборі вихованців радо зустрів настоятель храму протоієрей Віталій Мартинюк, до речі випускник Харківської духовної семінарії 2009 року. Семінарісти з благоговінням приклалися до святої ікони на центральному аналої та змогли ознайомитися з інтер`єром старовинного храму, який старанністю й глибокою вірою отця-настоятеля і парафіян відновлюється в колишню славу і велич. Отримавши дозвіл піднятися на перший поверх дзвіниці, ми змогли побачити панораму Харкова. Тут згадувалися слова святого пророка-псалмопівця "Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід" (Пс.18, 2). Водночас на пам`ять приходили рядки чудової пісні на вірші приснопам`ятного Владики Никодима, яку було написано до 350-ліття міста Харкова в 2004 році:Боже, Владика Небесних просторiв,
Ти засвітив для нас сяючi зорi
I пестиш одвiку, як те немовля,
Чудову перлину, що зветься Земля.
А серце про Землю співає,
Бо краще за неї немає!
Кулю земну прикрашає країна,
Горда, прекрасна моя Україна,
Де від народження ми живемо
Любов і натхнення їй віддаємо.
А серце про неньку співає,
Їй щастя і волі бажає.
Є в тій країні привабливе місто,
Очі людей тут ласкаві і чисті,
Сталося в ньому чимало подій.
Це місто чудове - ти, Харкове мій!
А серце про Харків співає
І пісня по світу лунає.
Ми у дитинстві та в літньому віці
Перебуваємо в Божій опіці.
Тож будемо жити, як Він заповів,
Щоб Бог Свою милість до нас проявив.
А серце до Бога волає,
У Нього спасіння благає! Після відвідування Успенського собору екскурсійна група попрямувала до Центральної наукової бібліотеки Харківського національного униіверситету імені Василя Назаровича Каразіна. В просторому читальному залі, спорудженому за зразком зали бібліотеки Варшавського університету, в 1902 році проходив ХІІ Археологічний з`їзд, який надихнув архієпископа Харківського і Охтирського Арсенія (Брянцева;1839-1914) відкрити в 1913 році в Харкові Церковно-археологічний музей. Тут відчувається особливий настрій: здається, зупиняється час, і подумки відвідувач стає свідком, як за читальними столами перегортали сторінки бібліотечних стародруків та фоліантів такі видатні історики як Микола Федорович Сумцов (1854-1922) і Дмитро Іванович Багалій (1857-1932), письменник Олесь Терентійович Гончар (1918-1995), який називав університет "сонячним храмом науки". Серед його випускників чимало лауреатів міжнародних премій світового щаблю, але особливе, найпочесніше місце належить постаті студента юридичного факультету університету - Михайлові Максимовичу (1896-1966). Господь судив йому стати одним з найвідоміших святих Церкви Христової в ХХ столітті і увійти в її історію під ім`ям святителя Іоанна, архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського. Захоплююча розповідь співробітників відділу книжкових пам’яток, цінних видань і рукописів познайомила наших семінарістів з книгами митрополита Рязанського і Муромського Стефана (Яворського;1658-1722), творами вихованців Харківського колегіуму, в 1841 році перетвореного в духовну семінарію. Сподіваємося, що спадкоємці студентів колегіуму- учні семінарії початку ХХІ століття - так само будуть любити читати книги і з дбайливістю відноситися до них. Дороговказом на цьому шляху, безперечно, залишиться згадка про можливість, ласкаво надану адміністрацією Центральної бібліотеки університету, побачити колекції інкунабул (видання до 1500 року), палеотипів (1501–1550 роки) і навіть обережно доторкнутися до примірників з колекції українських та іноземних стародруків (XVI–XVIII століть). Низький уклін за цей урок любові до книг всім працівникам Центральної наукової бібліотеки ХНУ імені В.Н.Каразіна! Зазначимо, що протягом багатьох років підтримуються творчі стосунки та співробітництво між бібліотекою і духовною семінарією. Наукові конференції та форуми, що кілька разів на рік проводяться в духовній школі, незмінно зустрічають доброзичливий відгук і допомогу з боку адміністрації Центральної бібліотеки Харківського університету.
Екскурсія завершилася навпроти будівлі університетського храму преподобного Антонія Великого - Небесного покровителя харківського студентства. Молитвою "Достойно есть" вихованці Харківської духовної семінарії завершили свій навчальний день, дякуючи Богові і Його Пречистій Матері Пріснодіві Марії.
Протодиакон Максим Талалай,
преподаватель Харьковской духовной семинарии,
заведующий Церковно-историческим музе Харьковской епархии