Земля палає, так, земля палає.

Палає все від сонця і війни.
І мати сина в військо виряджає.
І б"ються з нелюдом, з дияволом сини.
Пече душа, печуть від спеки вени.
Посох лопух і навіть дереза.
Пожовкли вишні, похилились клени.
Тремтить на віях вранішня сльоза.
А воно палить, Господи, як палить.
Води, води. Потріскались вуста.
А воно жалить, як нестерпно жалить
Це мінне поле, де трава густа.
Летять птахи. Куди ви, де зібрались?
В теплі краї, на райськії поля.
Бо в цьому пеклі так ми настраждались.
Хоч тут наш дім, хоч тут наша земля.
Ідуть колони, миро на іконі.
Беруться до роботи молоді.
Усе змішалось - люди, танки, коні,
І мрії, й темні кола на воді.
Усе змішалось, хаос? Ні, це битва.
Це боротьба з недобрим і чужим.
І залишивсь лише шматочок літа
І серце із натхненням весняним!.
Галина Потопляк
2023