Боже мій!!!!

Все, що я маю я завдячую своєму рідному селу!!! Найкрасивіші, наймудріші, найдобріші, наймилосердніші – це люди села! Низький Вам уклін! Ніде такої краси, як на селі нема. То був земний рай, з піснями солов*я, жайворонка в полі, з куванням зозулі, гудінням хрущів вечорами, з запахами чебрецю, ромашки, волошки в житті. З щоденними українськими піснями, парним молоком, і з усім своїм рідним, чистим, земним. Більше ніколи не воскресне село таким, як було колись. О! Ностальгія. Я стаю на коліна перед тобою Село!!!!