Предыдущая публикация
Він щойно з лона печі.
Його окраєць у руках тримаю
Й вдихаю пахощі парного поля й зерен,
Налитих світлом, і теплом принадним,
І солодом духмяним, житнім, справжнім,
Замішаним на молоці пʼянкому.
І бачу руки мозолясті й дужі,
І ниву пишну, золоту й багату,
Й лобасте сонце в льолі вишиваній.
Що доглядає врожаї пшеничні
І кличе срібний дощ собі в підмогу -
Священні сходи скроплювати рясно.
Вчуваю спів птахів в небесній сині
І знаю, як звучить осанна літу,
І як бентежить душу вітру легіт,
І зріє «Отче наш» - на день насущний.
Шепоче дідух в колоскові вуса,
Що навесні заврунить нива щастям,
Доспіє із любові хліб і пісня.
І я молюсь на запашну цілушку.
Ірина Федорчук 11.05.2017 р.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев