33-летний Михаил Розмарицын из Чернигова по программе Министерства здравоохранения в Индию на лечение поехал еще в октябре прошлого года. И хотя украинец первый в очереди на трансплантацию, индийские медики операцию до сих пор не сделали. Говорят, пока нет подходящего донора сердца и легких, которые бы подошли мужчине. Ждать донора Михаил должен только в Индии, ведь вернувшись в Украину, потеряет место в очереди. В это время все расходы на жилье и еду легли на плечи родителей-пенсионеров.
Интернет разговоры с младшим сыном для супругов Розмарицыних стали привычными. 10-й месяц их Михаил живет в Индии в ожидании сложной операции. Видео нет, только звук. Родители слышат голос сына, который сообщает им последнюю новость, когда операция не понятно, но и вернуться домой он тоже не может. «Они сказали, возвращаться в Украину мне нельзя, потому что я самый первый в очереди. И если я откажусь от очереди, то контракт с больницей разрывается, они возвращают деньги в Министерство здравоохранения, а я им должен буду заплатит 50 тысяч долларов за свое лечение», - рассказывает Михаил.
Страшный для Украины диагноз – легочная гипертензия, медики диагностировали 4 года назад. Михаил лечился и в Чернигове, и в Киеве, а в прошлом году по программе Минздрава мужчину направили в Индию. Именно там чаще всего делают подобные операции для украинских пациентов, потому что дешевле. В Евросоюзе трансплантация сердца или легких в среднем стоит 0,5 миллиона евро, в США еще дороже. У Михаила сложный случай – ему нужна пересадка и легких, и сердца. Операцию должны были сделать еще полгода назад, но донора для мужчины так и не нашли.
Оксана Александрова, руководитель Ассоциации больных легочной гипертензией: «Мы не один раз связывались с клиникой и знаем, что он первый в очереди. Но первый, это не значит, что как только будет орган для пересадки, то ему сразу сделают операцию. То есть, орган по разным показателям должен подойти Михаилу, для того, чтобы органы прижились. И именно поэтому сроки затягиваются».
Деньги за операцию и перелет 155 тысяч долларов заплатило государство, но за каждый месяц проживания в отеле нужно отдать 14 тысяч гривен. Для пенсионеров и их родственников эта сумма не подъемная. Старенькие уже продали машину и гараж.
Сейчас в Украине более 190 человек с подобным диагнозом, большинству нужна трансплантация. Но в стране нет законодательной базы, чтобы такие операции стали возможными. Что же до Михаила, в Минздраве решения, тоже пока нет.
И пока чиновники ищут, как решить проблему, убитые горем родители не понимают, где брать деньги. Хоть и исчерпали все возможности, перед сыном держатся.
Сюжет телеканала «ФАКТЫ. ICTV» http://fakty.ictv.ua/ua/index/view-media/id/143066 10 місяців в очікуванні трансплантації.
33-річний Михайло Розмаріцин із Чернігова за програмою Міністерства охорони здоров’я до Індії на лікування поїхав ще у жовтні минулого року. І хоча українець перший у черзі на трансплантацію, індійські медики операцію досі не зробили. Кажуть, поки немає відповідного донора серця й легень, якого б підійшли чоловікові. Чекати донора Михайло повинен лише в Індії, адже повернувшись в Україну, втратить місце в черзі. У цей час увсі витрати на житло і їжу лягли на плечі батьків-пенсіонерів.
Інтернет розмови з наймолодшим сином для подружжя Розмаріциних стали звичними. 10-й місяць їхній Михайло живе в Індії в очікуванні складної операції. Відео немає, лише звук. Батьки чують голос сина, який повідомляє їм останню новину, коли операція не зрозуміло, але й повернутися додому він теж не може. «Они сказали, вернуться в Украину мне нельзя, потому что я самый первый в очереди. И если я откажусь от очереди, то контракт с больнице разрывается , они возвращают деньги в Министерство здравоохранения, а я им должен буду заплатить 50 тысяч долларов за свое лечение», - розповідає Михайло.
Страшний для України діагноз – легеневу гіпертензію, медики діагностували 4 роки тому. Михайло лікувався і у Чернігові, і у Києві, а минулого року за програмою Мінохорони здоров’я чоловіка направили в Індію. Саме там найчастіше роблять подібні операції для українських пацієнтів, бо дешевше. У Євросоюзі трансплантація серця чи легень у середньому коштує 0,5 мільйона євро, у США ще дорожче. У Михайла складний випадок – йому потрібна пересадка і легенів, і серця. Операцію мали б зробити ще півроку тому, але донора для чоловіка так і не знайшли.
Оксана Александрова, керівник Асоціації хворих на легеневу гіпертензію: «Мы не один раз связывались с клиникой и знаем, что он первый в очереди. Но первый, это не значит, что как только буде орган для пересадки, то ему сразу сделают операцию. То есть, орган по разным показателям должен подойти Михаилу, для того, чтобы органы прижились. И именно поэтому сроки затягиваются».
Гроші за операцію та переліт 155 тисяч доларів заплатила держава, але за кожен місяць проживання у готелі потрібно віддати 14 тисяч гривень. Для пенсіонерів та їхніх родичів ця сума не підйомна. Старенькі вже продали машину та гараж.
Нині в Україні понад 190 людей з подібним діагнозом, більшості потрібна трансплантація. Але в країні немає законодавчої бази, аби такі операції стали можливими. Що ж до Михайла, у МОЗі рішення, теж поки немає.
Та поки чиновники шукають, як розв’язати проблему, згорьовані батьки не розуміють, де брати гроші. Хоч і вичерпали всі можливості, перед сином тримаються.
Сюжет телеканалу «ФАКТЫ. ICTV»
http://fakty.ictv.ua/ua/index/view-media/id/143066 #НажмитеКласс #новости
Присоединяйтесь — мы покажем вам много интересного
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев