Предыдущая публикация
Згадай себе маленькою й смішною.
І хай від того в серці защемить,
Бо тих нема вже, що були з тобою.
Хто дарував тобі безмежний світ,
Який ти вчилась серцем розуміти.
Вже так не пахне той бузковий цвіт,
І інші так не пахнуть уже квіти.
Бо у дитинства запахи свої,
І кольори, і звуки зовсім інші.
Як вата там хмариночки пухкі,
Ще спали у тобі майбутні вірші.
Цукерочки були смачні такі,
Дюшес, Киць- Киць, Рачки і Барбариски.
Всі дні були щасливо — золоті,
Те все далеко, та у серці близько.
Пірнай в дитинство спогадом щораз,
Коли тобі не весело буває.
Бо спогади не відібрати в нас,
Вони із нами до кінця, до краю...
@ Віта Ігнатко
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев