Вишиванка ЖИТТЯ.

Кожен день усе тоншає аркушів стосик Білосніжно-цнотливих у папці "Життя". Ті ж, що списані, наче отáви покоси, Сушить сонце і вітер несе в забуття. Кожен день все коротша до фінішу стежка По безлистих лісах, по підмерзлих полях, Де озимого жита в'юни‌ться мережка, І все довший позаду лишається шлях. Кожен день більше срібних нитóк у волоссі. Річка зморщок обличчям бурхливо пливе. Завойовує тіло непрохано Осінь, А в душі юна фея Весни ще живе. І тому я так тішуся кожному ранку, Скільки аркушів "буде" лиши‌лось мені — Не рахую. А шию життя вишиванку Кольорами надій і співаю пісні. Я не хочу у Зи‌му! Не хочу ще! Ні! © Ольга Грейнер Савич .