Фильтр
ВсёУвлечения
Віктор Кулаківський
23 фев 2016
Покохати уже не зможу,
Позабути - напевно ні,
Ти на пісню журливу схожа
У віднесеній далині.
Ти на пісню журливу схожа
У далеких, далеких снах,
Непомічена перехожа,
Пелюстиночка на вітрах.
Я від погляду не сховаюсь,
Я від дотику не втечу,
Ніжно й трепетно оспіваю,
Любуватимусь до схочу.
Не страждатиму тихим болем,
Як покинутий у журбі,
Не шукатиму вітра в полі,
Не дзвонитиму я тобі.
Не чужа, як пуста облуда,
І не рідна, як серця стук,
Я ніколи вже не забуду
Ніжні дотики ніжних рук,
Тиху усмішку, погляд світу,
Зорепади щасливих днів.
Ти моє відшуміле літо
У безмежності кольорів.
Ти на пісню журливу схожа
У віднесеній далині.
Покохати уже не зможу,
Позабути не зможу, ні.
Віктор Кулаківський
29 окт 2015
Господине моя, моя втіхо,
Ще й краєчок небес не зорить,
А ти вже на ногах, тихо- тихо
Біля мене проходиш в цю мить.
Наче ангел пройшла ти по хаті.
Запалила у грубці мабуть,
Руки добрі твої, заповзяті
Вже щось чистять, щось ріжуть, січуть.
Зготувати сніданок же треба,
І в обід щоб було на столі.
І здається мені - біля тебе
Все на світі в затишку й теплі.
Ти проходиш - твій одяг шепоче,
Хто й коли ще так ніжно ходив!?
І так добре в душі - я б охоче
Назавжди цю хвилину спинив.
Все чаруєш, чаклуєш невпинно
Над плитою - чи втоми нема?
Люба квітко моя! І єдина!
Що нам холод,мороз і зима?
А для себе ще треба годину,
Ще парфуми, помади і лак.
Боже! Час! Ще б одненьку хвилину!
Ще б попробувать так і
Віктор Кулаківський
16 мая 2015
Краще того, що є, знаю, уже не буде.
Сонце палає люто, наче в останній раз.
Скиньтеся хоч на сміх, не відвертайтесь люди -
Там де чорніє космос, там вже немає нас.
Літо тріпоче лист шовком гарячожовтим,
Кличе без перестанку трепетом молодим,
А на обличчі сміх,наче зрадливий жовтень,
Наче війнула осінь подихом золотим.
І опадають знов роси промінням вмиті.
Часу не зупинити: манить, зове, летить.
Боже, - один ковток від нетривкої миті
Чистого і палкого, щоби не розлюбить.
Щоби не знати зради, підлої, серце хоче,
Страджене і невтомне, хоч би краплину спить.
А на пустих дорогах, десь на краю обочин
Там не зорить любов"ю, золотом не зорить.
Хочу літати, хочу, хочу любити, хочу...
Лоскотом сміх з
Віктор Кулаківський
14 апр 2015
Вогні, горять вогні, немов цвітуть,
Зринають у далеке піднебесся.
О Господи, прости за суєту-
Чекає світ Христового пришестя.
Благає світ, і молять до небес
Зігріті душі - грішні і порочні.
Христос воскрес, воістину воскрес -
То Божий дух освячує всенощну.
Спасителю, помилуй і прости -
Чекає люд до кожного порога.
Мов промені, над банями хрести,
Осяяні дорогою до Бога.
Спасителю, прости і збережи.
Немов зірки, поставлені на чати,
Горять вогні, і тисячі стежин
Зливаються молитвами в сонати.
О, він воскрес, зійшов на небеса!..
Як Божий син в годину воскресіння,
Зійшла любов. Увічнились краса,
Добро й любов, надія і спасіння.
Звершилося незнане із чудес,
І тільки слід німої плащаниці
Гукає в св
Віктор Кулаківський
5 апр 2015
Забудь, кохана дівчино
Усе, що дав тобі:
І пісню незакінчену
І очі голубі.
Забудь слова несказані
І всю нелегку путь,
Що не лишились разом ми
Назавжди позабудь.
Прийми любов обвінчану,
Тепло прожитих днів,
Прости за поклик відчаю
І тугу журавлів.
Прости, що серце збилося,-
Любові не зберіг.
Прости, що все скінчилося,
По-іншому не зміг.
Віктор Кулаківський
5 апр 2015
Крику мого ніхто не почує,
Болю мого ніхто не прийме.
Рідна, земле! А я тебе чую,
Чую тіло твоє не німе.
Бачу очі безмежно глибокі,
Переповнені болем, сумні,
Чую лагідні і ясноокі
Материнського серця пісні.
Скільки болю і скільки відчаю
Рознесли,розметали вітри,
А ти знову встаєш розквітчана
Під небес злотоверхі шатри.
Чуєш, земле? а я тебе чую,
Кожним нервом втамовую жаль-
Там, на сході, війна все лютує,
Там,на сході, у тебе печаль.
Доторкнуся я кожним атомом-
Наче дзвони у серці дзвенять,
Не молитиму, не благатиму-
Знаю долю, її не вблагать.
Доторкнуся я кожним поглядом
До посторів твоїх золотих,
Пригорнуся гарячим подихом
До святилища всіх земних.
Не судити- любити сказано
В заповіданих н
загрузка
Показать ещё