Поліська вишивка – закодований світогляд древлян.

На Поліссі основними символами рослинного орнаменту є зображення дерева життя як пам’ять роду, виноград – символ доброти, багатства, барвінок – символ пам’яті, дубове листя – символ чоловічої сили, калина – символ дівоцтва, дівочої краси, квіти калини – символ незайманості, цнотливості, ружа – символ сонця тощо .
Рослинна вишивка рушника дуже різноманітна, але вона не відповідає законам живої природи, вона стилізована. Квіткові узори лише натуралістично відтворюють цвіт лотосу, троянд, волошок, гвоздик, маку, тюльпанів, дзвіночків, сон-трави. З плодів чітко розпізнаються виноградні кетяги, дубові жолуді, кетяги калини. Дуже різноманітні ягідні пучечки, яких так багато на Житомирському Поліссі. З листків найчастіше вишивалось дубове листя, листя винограду, калини, хмелю, папороті, акації .
Дуже часто у рушниках зустрічаємо 4 пелюсткові, 3, 5, 8 розеткові зображення. Вважається, що це символи вищих сакральних цінностей, пов’язаних з культовим ставленням до неба і землі. Також їх трактують як символи нескінченності, гармонії, круговерті небесних тіл, часу, земного життя. Оригінально трактують пелюстки троянди. П’ятипелюсткова троянда – це знак мовчання, шестипелюсткова – єдність, рівновага, щастя, семипелюсткова – святість і довершеність, восьмипелюсткова – відродження, вічне життя і благодать .
За останнє десятиліття давній рослинний орнамент Полісся сповнився натуралістичним зображенням хатніх та культових квітів, а саме: жоржин, лілій, чорнобривців, соняшників та ін. Це тривожне явище, бо в минуле відходять етнічні традиції, нищиться своєрідність вишивки, а отже збіднюється і світова мистецька скарбниця, до якої належить і наше Полісся .
Чисті рушники – це відповідники чистоти духовної, високих етичних та естетичних ідеалів, символ спокою чистоти, вічне існування. Рушник став одним з найвагоміших символів, необхідним атрибутом усіх українських обрядів. Рушникові орнаменти несуть інформацію, яка розрахована на роздуми і почуття. Вони передають переживання і прагнення, смаки і уподобання .
Рушник – це символ у символі. Орнаменти на рушниках вважали знаками- символами молитвами вогню, землі, повітря, води. Рушникові узори – своєрідні орнаментальні замовляння .
„Функціональне призначення рукотворних поліських виробів (для щоденного буденного побуту, для свят, для церкви, на народження дітей, для вінчання „под венець”, на похорони – „проводи на той світ”) визначало відмінність підбору природних матеріалів для їх виготовлення, формотворення, пластичне, орнаментально-композиційне і колористичне трактування .
Прикрашали рушниками покуть, міжвіконня, сволок, над дверима, ікони, картини, фотографії. На Поліссі рушники вишивали до Різдва, Великодня, Трійці. Рушникові узори – це узори виконані за законами заборон. На рушниках відсутня вседозволеність, можливі лише варіанти певних зображень .
Рушникові орнаменти несуть у собі оберігальну, сакральну й інформативну сутність .
Особливе місце в українській вишивці посідає вишивка крапки. Вона поєднується у різних варіантах. Крапка – знак води, знак крові, зерна, символ найбільш вагомого і найбільш бажаного у житті людини. Популярним символом є ромб. Цей символ тісно пов’язаний з аграрним достатком, з плодоріддям людини і землі. А коло належить до початкових знаків геометричного орнаменту. „Найбільш вагомою у вишиваних колах є символ сонця як запорука життя, добра і благополуччя, закликання всіляких родинних і господарських статків”.
Зображені на українських рушниках кола, круги, кільця доносять до нас знакову сутність символіки язичництва, пов’язану з культом сонця. У християнській традиції коло символізує вічність і безпосередність життя. Сигма – знак, що відтворює латинську літеру „S”. Українською мовою це звучить як „дуже”, „вельми”, „конче”, „сильно”, „красно”. Скоріше всього, вишивальниці використовували цей символ „для визначення якості улюбленої праці” – „вишито якнайкраще”, „дуже добре”, що означало здійснення бажань своїх власних чи адресата. Спіраль (лат.) – завиток, ототожнюється зі спіралевидним вертінням води – вир, сніговій, хуртовина, метелиця; рухом повітря – смерч, ураган тощо .
Для рушників характерною є традиція натуралістичного та фантастичного відтворення образів тварин. „Дотримуючись народної класифікації вишиваних звірів, випливає навіть з поверхового ознайомлення з рушниковим орнаментом можна виділити таку ієрархію образів тварин: верхній світ (птахи, комахи), середній світ (дикі звірі), нижній світ (змії, ящури, риби) . Найчастіше вишивали птахів у парі на окремих рушниках кількість пар доходить до 16-18, значно рідше вишивали птахів-одинаків (у вигляді човника). Орел у вишивці – це символ відляки від смерті, символ влади, закликання врожаю.
Лебідь або „лебедині” рушники вишивалися в час найбуйнішого сонця, в час Купальських днів. Лебеді є символом вірності. Журавель – культовий птах сонця, він приносить тепло, символізує інтенсивність сонячного тепла. Павич – символ багатства. Зозуля – символ самотньої, трагічної долі жінки. Голуб – символ кохання, подружньої злагоди, ніжності. „Можливо, саме тому і вишивали голубів на рушниках, які вішали на хрестах .
Для ниток виготовляли фарбу самостійно. Наприклад, з кори вільхи робили коричневу фарбу, із ниток вільхи виходив чорний колір, з кори дуба – темно-коричневий, з ягід бузини – синювато-сірий, з ягід брусники – червонуваті відтінки, з молодого жита, трави – зелений, з крушини – синюватий. Вибілювали нитки мороз та сонце .
Для кожного регіону характерні свої назви рушників. Поліські рушники мають своєрідні назви: „завески”, „набожники”, „наіконники”, „покутній”, „кілковий” – це назва рушників, якими прикрашали ікони. „Утирачі” – це рушники, якими витирали обличчя, руки. „Стирач”, „стирок”, „стирка” – це рушник, яким стирали зі стола. „Перев’язувачі” та „весільні рушники” – це ті рушники, які використовувались в усіх обрядах весілля .
Треба відмітити, що від призначення рушника залежав і його орнамент .
Найбільш магічним був рушник на якому було багато орнаментів або ж орнамент був широким. Більшої магічності мав також рушник, який був довгий до 8 м та широкий 70-80 см .
Орнамент як вид мистецтва склався дуже рано. Оскільки Україна завжди входила до найрозвиненіших територій Європи, то її орнамент може розглядатися як відбиток людської культури, який зберігся протягом віків .
„Культура – це інформація, яку людські суспільства накопичують, зберігають і передають далі. Наступні покоління мусять від нас отримати й зберегти історію народу втілену в орнаментальних знаках” .
Зберегти першоджерела закодовані у вишивці – наше сьогодні завдання .
Декоративно-прикладне мистецтво України – це відтворення глибинної історії нації. А збереження декоративно-прикладного мистецтва Полісся – це збереження історії древлянської землі наших пращурів, воно, це мистецтво збагачувало і збагачує духовну і матеріальну культуру України .
Приклади орнаментів в поліських вишиванках із колекції Овручської районної бібліотеки ім. С. Малишка. Фото надано Наталією Панченко.