Читала я Шевченка: "Думи мої, думи..."
У рекрутах писав і в засланні.
Він про братів писав, сестер, родину,
Та не веселі думи в нього, а сумні.
І як багато часу промайнуло.
Скільки води у море утекло.
Міста стали величні і красиві.
Сучасне вже, а не шевченківське село.
Прогрес сягнув, ой, як далеко.
У космосі людина, як своя.
Вже сотню років в'є гніздо лелека,
Та не живемо ми, як рідна і одна сім'я.
Століттями країну розривають.
В кайдани закували б, та - катма.
Століттями сини землицю захищають.
У 21 віці знов пішла на нас орда.
І в , голові моїй не думи, а думки.
Я, наче пробудилась, як Майдан настав.
І з того часу мов, горю в вогні.
Душа болить за все - не маю інших справ.
І скільки ще народ терпіти має зраду?
І скільки ще життів в нас забере війна?
І скільки ще народ терпітиме образу?
Коли вже в пеклі згине сатана?
Коли вже будем просто жити,
Ростити діток і садитимем сади?
Коли вже чорні хмари розійдуться?
Коли в багнюці згинуть вороги?
Не думи в голові моїй, лише думки.
Я - часточка маленька України.
Молюсь за вас, чарівні доньки і сини.
Молюсь за тебе, люба Україно!
21.01-2017 (15.45) НІНА ВИШЕНЬКА. -- експромт
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 3
ВИ У СЕРЦЯХ НАЗАВЖДИ
ВОНИ віддали найдорожче.
Ціни якому не було й немає.
Біль сильна, лють сильніша -
У серці лавою горить, палає.
ВОНИ боролись за своє, за нас.
ВОНИ найкращі у світі діти.
Тепер погасла їх зоря.
Тепер родинам з горем жити.
ВОНИ віддали найдорожче.
ВОНИ пройшли нестерпні муки.
А як живеться вам, кацапи?
Щоб вас ненавиділи всюди.
Як вас назвати? Слів нема...
Недорозвинена, тупа орда.
Зачали вас по п'яні, висцяли в траву.
Тепер всіх об'єднали в плем'я, у орду.
Вас не навчили працювати.
ЗМІ в мізки натовкли не розум - вату.
Кров чорна сатанинська в вас.
Подохнете всі разом - прийде час.
Фашисти, ви найкращих катували,
Та дух, їх волю не зламали.
ВОНИ тепер у небі, милі соколята,
А нечисть, вбивці, падло - всі прокляті.
ВОНИ віддали, що не оцінити.
ВОНИ любили, бо любили це робити.
ВОНИ назавжди у наших життях.
Убивці, вам прокляття й небуття.
31.07-2022(14.00) Ніна Вишенька - з болем, відчаєм у серці
Запеклий бій, що день, як вічність.
Рашист напалмом полива.
Уже забули вигляд сонця
Спрагу вгамовує, брудна вода.
Та не схиляються, хоча кругом вогонь.
Вони надія наша, наша бронь.
У кожного позаду рідний дім.
Не буде нечисть панувати в нім.
У них любов до рідної країни.
У них любов до рідної родини.
У них серця безмежного добра.
Це - воїни, що встали проти зла.
Хто вони? То - найкращі діти на землі.
В когось очі - синь небес, глибина озер.
В когось - колір ворона крило,
кращого нема і не було.
Статні, неймовірні красені на вроду,
Це наші нащадки козацького роду.
А вони, а вони у нас герої.
А вони не відпускають із рук зброї.
А вони! Других таких не знаю.
Слава про найкращих летить краєм.
А вони могутні, наче скелі.
А вони у нас таланти та веселі.
А вони? Знали б, хто у нас вони,
То вродливі наші донечки й сини.
Я писала б про них баладу.
Я схиляюсь з вдячністю до них.
Я ще доживу до ПЕРЕМОГИ.
Ще я бачитиму їх щасливими усіх.
06.05-2022(18.40) Ніна Вишенька ...ЕщёМОЯ ВАМ ВДЯЧНІСТЬ, НАЙКРАЩІ
Запеклий бій, що день, як вічність.
Рашист напалмом полива.
Уже забули вигляд сонця
Спрагу вгамовує, брудна вода.
Та не схиляються, хоча кругом вогонь.
Вони надія наша, наша бронь.
У кожного позаду рідний дім.
Не буде нечисть панувати в нім.
У них любов до рідної країни.
У них любов до рідної родини.
У них серця безмежного добра.
Це - воїни, що встали проти зла.
Хто вони? То - найкращі діти на землі.
В когось очі - синь небес, глибина озер.
В когось - колір ворона крило,
кращого нема і не було.
Статні, неймовірні красені на вроду,
Це наші нащадки козацького роду.
А вони, а вони у нас герої.
А вони не відпускають із рук зброї.
А вони! Других таких не знаю.
Слава про найкращих летить краєм.
А вони могутні, наче скелі.
А вони у нас таланти та веселі.
А вони? Знали б, хто у нас вони,
То вродливі наші донечки й сини.
Я писала б про них баладу.
Я схиляюсь з вдячністю до них.
Я ще доживу до ПЕРЕМОГИ.
Ще я бачитиму їх щасливими усіх.
06.05-2022(18.40) Ніна Вишенька - з вдячністю
і любов'ю до НАЙКРАЩИХ
Як добре, що сонце є.
Як добре, що небо існує.
Як радісно знати мені,
Що не одна це відчую.
Як добре, що ми живі
І мріємо про добро.
Як добре, що сонце встає
Й так щедро дарує тепло.
Як добре, що зорі на небі
Так холодно сяють вночі.
Як добре, звичайно, що добре,
Що рай таки є на землі.
А як там на небі? Не знаю
І знати поки не хочу.
Я хочу радіти красі
І щиро я миру хочу.
27.03.2015 (20.20) НІНА ВИШЕНЬКА